PISA-2025: майже половина українських підлітків не має базової грамотності

Цифри PISA-2025 варті окремої уваги на найвищому державному рівні. Згідно з результатами дослідження, 45% українських 15-річних підлітків не досягають навіть базового рівня читацької грамотності. З математики нижче базового рівня перебувають 46%, з природничих наук — 35%. А найвищі рівні читацької грамотності демонструє лише близько 1% українських учасників.

Що стоїть за поняттям «базовий рівень»? Це здатність зрозуміти основну думку тексту, знайти в ньому потрібну інформацію, побачити зв'язок між кількома твердженнями та зробити простий висновок. У математиці — застосувати елементарні знання до ситуації з реального життя. Інакше кажучи, майже половина українських підлітків має проблеми з навичками, без яких неможливе повноцінне доросле життя.

Директор з науково-дослідної роботи ГО «Міжнародний дипломатичний альянс», PhD з політичних наук, формулює це прямо: «Це вже не просто криза освіти. Це відверта загроза національній безпеці України. Причому, можливо, одна з найбільш недооцінених». Звична мова безпеки — ракети, дрони, мобілізація, оборонний бюджет — залишає поза увагою питання, хто через десять років проєктуватиме ракети, керуватиме енергетикою, будуватиме мости й працюватиме в державному управлінні. Відповідь — саме ті, кому сьогодні п'ятнадцять.

У чинній Стратегії національної безпеки України, нагадує науковець, людський капітал визначено запорукою майбутнього держави, а модернізацію освіти — одним із напрямів його розвитку. «Тобто формально держава це знає, але проблема в тому, що вона поводиться так, ніби сама в це не вірить», — зазначає він.

Водночас автор закликає не спрощувати картину. Кілька років українські діти живуть у ненормальних умовах: спершу COVID і дистанційне навчання, потім повномасштабна війна, повітряні тривоги, відключення електроенергії, переїзди, розірвані класи, батьки на фронті. За таких обставин падіння результатів було майже неминучим. Між PISA-2022 і PISA-2025 статистично значущого падіння з читання, математики та природничих наук OECD не зафіксувала — ситуація принаймні перестала різко погіршуватися. Але середні бали знизилися: з математики — з 441 до 431, з читання — з 428 до 418, з природничих наук — з 450 до 448. «Ми фактично стабілізувалися на дуже низькому рівні», — підсумовує науковець.

Окремо впадає в око показник відвідуваності: 58% українських учасників PISA повідомили, що протягом двох тижнів перед тестуванням пропустили принаймні один день школи. Середній показник країн OECD — 22%. Це вже питання не так якості знань, як самого функціонування освітнього середовища.

Автор проводить паралель із корупцією, яка пронизує різні рівні держави — від закупівель і бюджетів до мобілізації. Але, на його переконання, втрачені для освіти ресурси мають довший горизонт наслідків, ніж будь-які фінансові втрати: «Мільярд ще можна колись заробити... Але якщо країна втратить десять років у розвитку цілого покоління дітей, ці роки не повернеш». Час в освіті незворотний — дитині, якій сьогодні 15, не можна у 25 років запропонувати повернутися до сьомого класу.

Ще один вимір проблеми — якість суспільства як складова безпеки. PISA перевіряє вміння працювати зі складним текстом, відділяти факт від судження, зіставляти інформацію з різних частин тексту, оцінювати джерело. Найвищі рівні читацької грамотності в Україні демонструє близько 1% підлітків, тоді як у середньому по OECD — 6%. Перенесімо це в Telegram, TikTok чи Facebook, де на читача чекають фейки, маніпулятивні заголовки, конспірологія та російські інформаційні операції. «Найкращою системою протидії дезінформації все одно залишається людина, яка вміє думати. Тому якість освіти — це одночасно інформаційна безпека», — наголошує науковець.

Дослідження мало й обмеження: через безпекову ситуацію PISA-2025 охопила 17 із 27 регіонів — переважно центральну та західну частини країни, а також Київ. Тож результати не можна механічно переносити на всіх українських дітей. Але навіть у відносно безпечніших регіонах цифри залишаються тривожними.

На думку автора, Україні потрібна не чергова «реформа освіти», а надання освіті статусу елемента системи національної безпеки — нарівні з оборонною промисловістю, енергетикою та критичною інфраструктурою. Ідеться про національну програму повернення базової грамотності, постійне вимірювання освітніх втрат, окремі програми для дітей, які найбільше постраждали від війни й дистанційного навчання, інвестиції у вчителя, відновлення повноцінного навчального часу та персональну політичну відповідальність за результат, а не за кількість реформ і освоєних коштів.

Підсумок автора звучить як попередження: корупція краде в України гроші, Росія — життя і території, а деградація освіти здатна вкрасти те, заради чого державу взагалі намагаються зберегти, — її майбутнє.