Раннери повертаються: як бабусині доріжки вписати в сучасний інтер'єр

Мереживні, вишиті та в'язані доріжки ще недавно викликали стійку асоціацію з бабусиним домом. Тепер знайомий текстиль повертається в оселі, щоправда, з іншим підходом до використання. У сучасному інтер'єрі такі довгі вузькі полотна дістали назву раннерів, і їхнє місце — не лише на обідньому столі.

Класика жанру — обідній стіл. Раннер кладуть уздовж стільниці, а вже поверх нього сервірують. Для повсякденного варіанта достатньо гарного посуду та текстильних серветок. Якщо стіл накривають для гостей, композицію доповнюють свічниками, келихами або невисокою композицією з гілок, яка не заважатиме розмовляти через стіл. На темній стільниці особливо виграшно виглядає світле мереживо, а на дерев'яній — вишивка та фактура тканини.

Комод — одне з тих місць, де стару доріжку можна обіграти зовсім по-новому. Якщо над комодом висить дзеркало, раннер кладуть просто під ним, а зверху ставлять лампу, кілька рамок із фото або скриньку для прикрас. Головне — не заповнювати кожен сантиметр: візерунок доріжки сам додає достатньо деталей.

У передпокої раннер прикрасить вузьку консоль і не забере зайвого місця. Поверх нього можна поставити невелику чашу для ключів, лампу або лаконічний вазон, а над меблями органічно виглядатиме дзеркало. Щоб стільниця не здавалася перевантаженою, варто обмежитися двома-трьома предметами.

У вітальні доріжка може стати основою композиції на журнальному столику: поверх кладуть кілька книжок, поруч ставлять керамічну чашу або невелику декоративну скульптуру. Ще один варіант — невеликий піднос, у якому зібрані пульт, окуляри та інші речі, що зазвичай розкидані по столу.

Невеликий шматок мережива чи вишитого полотна підійде і для тумби. Тут складна композиція не потрібна: доріжку можна залишити під лампою, рослиною у горщику або цікавою керамічною річчю. Вона просто відділить цей предмет від поверхні меблів і приверне до нього увагу.

Якщо полиця достатньо широка, місце для доріжки знайдеться й на ній. Особливо вдало тут виглядатиме тканина з вишитим орнаментом або цікавим візерунком, а поруч можна поставити керамічний посуд, рамки з фотографіями чи кілька улюблених дрібниць.

Одне з головних правил: якщо доріжка сама привертає увагу — багато вишивки, мережива чи виразний орнамент — не варто перевантажувати її декором. Поруч достатньо кількох простих речей, щоб старий текстиль виглядав доречно, а не нагадував полицю з сувенірами.

І зовсім не обов'язково берегти таку річ «до кращих часів». Якщо доріжка роками припадає пилом у шафі, саме час дати їй друге життя — наприклад, використати там, де хочеться додати інтер'єру трохи фактури й домашнього тепла.