Безкоштовні обіди для всіх школярів: як це працюватиме на практиці

Із нового навчального року держава запроваджує безоплатне гаряче харчування для всіх учнів — від першого до одинадцятого класу. Раніше таку пільгу мали лише молодші школярі та діти пільгових категорій. Нововведення не стосується учнів приватних шкіл та тих, хто навчається дистанційно.

Реформу, яку патронує перша леді Олена Зеленська, планують профінансувати з державного бюджету. Кабмін виділив на це 14,4 мільярда гривень, а гарячі обіди мають отримати понад три мільйони дітей.

Однак на практиці організація такого харчування викликає багато питань. Як пояснила керівниця Департаменту освіти і науки КМДА Олена Фіданян, держава виділяє на одного школяра 50 гривень на день у початковій школі та 60 гривень — у 5–11 класах. Ці гроші йдуть лише на продукти, а зарплати кухарів, посуд і доставку мають оплачувати місцеві бюджети.

За підрахунками столичних чиновників, реальна вартість збалансованого обіду для старшокласника — близько 114 гривень, а сніданку — 83 гривні. Тож 60 гривень явно недостатньо. Минулого року Київ, щоб покрити різницю, додав із власного бюджету 153,2 мільйона гривень лише за п'ять місяців.

Окрема проблема — графік харчування. За нормами, перерва для їди має тривати не менш ніж 30 хвилин для початкової школи та 20 хвилин — для старшої. У найбільшій школі України, де очно навчається 2100 дітей, а їдальня вміщує лише 300 осіб, для організації харчування потрібно до восьми перерв. Це роздуває розклад і скорочує навчальний час, що особливо критично восени та взимку, коли рано темніє.

Не менш болюче питання — тривоги та блекаути. Якщо під час приготування їжі зникає світло, продукти доводиться викидати. Наприклад, одна зі столичних шеф-кухарок розповіла, як після чергового відключення електрики каша на плиті зіпсувалася, і жінка розплакалася просто в кабінеті директорки. Ніхто ці гроші не відшкодовує, а перевірки потім питають, куди поділися продукти.

Для таких випадків у Києві вже придумали «аварійне меню» — сухпайок, який дитина може взяти з собою в укриття. Але поки незрозуміло, чи можна на державні 50–60 гривень купувати ці набори.

Фіданян пропонує альтернативу — монетизацію послуги. За її словами, харчування — це соціальна, а не освітня послуга, тому кошти краще перераховувати родинам персоніфіковано. Це дозволить батькам додавати власні гроші, а дітям — обирати, що їсти. Вона впевнена: школа має вчити, а не перетворюватися на «віз» для всіх державних проблем.

Щодо якості їжі, то в Києві вже діє система контролю: бракеражна комісія, до якої можуть входити й батьки, перевіряє страви. А ще столиця запровадила жорстку умову для постачальників: якщо 50% їжі йде у відходи, день не оплачується. Для дітей працює дабл-меню, а з минулого року батьки можуть обирати страви на два тижні наперед через електронний щоденник.

Реформа харчування — важлива, але її реалізація потребує доопрацювання. Головне, щоб у гонитві за виконанням норм не постраждав сам освітній процес.