Школа Політичного Перформансу відкриває простір у Києві та запускає резиденцію з фінськими партнерами

Школа Політичного Перформансу (ШПП) уперше виходить на міжнародний рівень: разом із фінською платформою New Performance TurkuBiennale вона запускає спільну резиденцію. Це також перший випадок, коли ініціатива діятиме у власному фізичному просторі — ним стане «Гараж33 Галерея-Сховище» в Києві.

Задум школи виник десять років тому, після окупації Криму — регіону, звідки походить засновниця ШПП, художниця Марія Куликівська. «Я хотіла розбудувати школу політичного перформансу, але школу не як місце, де повчають, а як місце, де спираються одна на одну. Де ти вкладаєшся в людей, у силу, в опору, у сестринство», — розповідає вона.

Фінська частина резиденції триватиме з 12 по 30 жовтня у просторі Manillan Tehdas у Турку. Учасники досліджуватимуть перформанс як інструмент художнього висловлювання, взаємодії та політичної рефлексії. Програма охоплює лекції, майстерні, спільні практики, відкриті репетиції, зустрічі з кураторами та локальними інституціями, а також сесії спільної рефлексії. Організатори описують формат як неієрархічне середовище, де група самостійно визначає спосіб роботи.

Кураторську рамку створюють Леена Кела з New Performance Turku разом із Марією Куликівською, Джованною Еспозіто Юссіф, Сату Херралою та Фарбодом Фахарзаде.

Серед учасників — дев'ять митців з України та Фінляндії. AntiGonna — режисерка й перформерка, яка працює з темами страху, насильства та сексуальності у VR, відеоарті й фотографії; номінантка PinchukArtCentre (2020), резидентка Cité des Arts у Парижі. Олександр Галіщук — мультимедійні квір-анархічні митці з Мелітополя, які досліджують перетин щирого й політичного через марґіналізований, квірний і травматичний досвід у відео, перформансах та інсталяціях. Тетяна Корнєєва — художниця й кураторка фестивалю «Перформанс Листопад», співзасновниця київської незалежної групи перформансу Live Art Lab; працює з тілесністю, пам'яттю та жіночою ідентичністю.

Марія Куликівська — кримська художниця, перформерка й архітекторка, досліджує тіло, дім, кордони та травму через відбитки тіл і крихкі матеріали; має міжнародні виставкові проєкти у Лінці, Роттердамі, Стокгольмі та Національному музеї Ханенків у Києві. Станіслава Овчиннікова — київська міждисциплінарна художниця, яка після 2022 року базується в Гельсінкі; через фотографію, перформанс і письмо досліджує вплив різних форм насильства на пам'ять, стосунки та прожитий досвід.

Фінляндію представляють Каті Кайнулалайнен і Максиміліан Латва — гельсінський перформанс-дует, який створює імерсивні роботи з авторськими костюмами, фольклором і звуковими ландшафтами; через ритуал і темний гумор митці досліджують травму, сексуальність, владні структури й стійкість. Мо Мустафа — палестинсько-йорданський художник, театральний автор та активіст із Гельсінкі, у відео, перформансах і звукових роботах досліджує квір-діаспорну ідентичність, міграцію, спротив і перетин расових та культурних контекстів. Онур Тайраноглу — трансдисциплінарні перформанс-артисти з Гельсінкі, які досліджують позамистецьку перформативність через відео, текст та інсталяції; автори проєктів про квір-автономні зони.

У листопаді резиденція продовжиться в Києві. У «Гаражі33» відбудеться виставка учасників та публічна програма. Київську частину прийматиме й адмініструватиме команда простору.

Вихід ШПП на міжнародну співпрацю та поява постійної локації змінюють статус ініціативи: від розпорошеної мережі однодумців — до інституції з власною адресою й партнерствами. Це також означає, що український політичний перформанс отримує стабільну платформу для обміну з північноєвропейським контекстом — і навпаки.