Учитель фізкультури з Закарпаття загинув, готуючи сніданок побратимам

Щодня о 9-й ранку Україна вшановує хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала війна з Росією. Серед них — учитель фізичної культури Дмитро Шаленик, який до останнього залишався вірним своєму принципу — іти за перемогою.

Дмитро народився 19 січня 1983 року в селі Климовиця на Закарпатті. Закінчив місцеву школу, потім здобував фах викладача фізкультури в Тернопільському державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка та в Ужгороді. З 2005 року він викладав у Климовицькій гімназії, отримав вищу кваліфікаційну категорію та разом з учнями їздив на змагання.

Найбільше Дмитро любив настільний теніс, волейбол і футбол. Його вихованці часто поверталися з турнірів із призовими місцями, а вдома зберігалося чимало грамот і медалей. У вільний час він продовжував тренуватися разом з учнями та односельцями, а на вихідних вирушав на природу на мотоциклі.

Із дружиною Оленою Дмитро познайомився у 2008 році на весіллі її двоюрідної сестри. Спочатку вони спілкувалися телефоном, а через три роки стосунків чоловік зробив пропозицію. У 2011 році пара одружилася, згодом у них народилися донька Соломія та син Дмитро. Олена згадує, що чоловік був надзвичайно турботливим батьком, який ніколи не сварив дітей і дуже їх любив.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Дмитру зателефонували з військкомату. Він мав право на відстрочку як педагог, але не скористався нею. Матері він сказав: «Мамко, я не буду втікати, не буду ся прятати». Спочатку його направили на базу в Мукачеві, але невдовзі перевели на Запорізький напрямок. Військовий служив водієм протитанкового взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону у складі 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.

Щоб рідні не хвилювалися, Дмитро казав, що перебуває у Львові, хоча насправді був на Гуляйпільському напрямку. Він телефонував раз на два-три дні, а більше спілкувався з родиною листуванням. Побратими згадували, що Дмитро одразу став для них рідним, хоча знали вони його недовго. Один із військових пообіцяв приїхати на могилу товариша й через кілька років виконав обіцянку, спеціально завітавши до Климовиці.

Дмитро Шаленик загинув 12 травня 2022 року поблизу села Гуляйпільське на Запоріжжі. Під час російського обстрілу уламок ракети смертельно поранив його. У цей момент він готував сніданок для побратимів. 20 травня захисника поховали з військовими почестями в рідному селі.

Посмертно Дмитра нагородили орденом «За мужність» III ступеня та орденом «Хрест Героя». На фасаді Климовицької гімназії встановили меморіальну дошку, а в музеї закладу створили куточок пам’яті. У 2025 році мати захисника Наталія Шаленик видала книжку «Мрії, спалені війною», присвячену синові та всім полеглим за Україну.