Вінниця прощається з двома Захисниками: Олегом Мерзлим та Віктором Гусляковим

Вінниця знову у скорботі: місто прощається з двома Захисниками, які загинули, боронячи Україну. Олег Мерзлий та Віктор Гусляков воювали на різних ділянках фронту, але обидва до останнього подиху залишалися відданими військовій присязі.

Олег Мерзлий народився 29 вересня 1998 року у Вінниці. Навчався у школі №5, згодом здобув професії штукатура, лицювальника-плиточника та майстра монтажних систем утеплення будівель у Вищому художньому професійно-технічному училищі №5. Майже три роки працював на заводі у Польщі, а 2020-го повернувся додому. До мобілізації працював у відділі логістики однієї з торговельних мереж.

Після навчання у Великій Британії Олег став на захист держави у складі 59-ї окремої штурмової бригади. Виконував завдання на Покровському напрямку. 16 листопада 2024 року поблизу села Пустинка Донецької області зв'язок із ним обірвався — Захисник вважався зниклим безвісти. Згодом надійшла трагічна звістка про його загибель. Олегу назавжди залишилося 26 років.

Майже два роки рідні чекали звісток про долю воїна. «Увесь цей час батько й я сподівалися, надіялися та вірили, — розповідає сестра полеглого Героя Оксана. — Щосуботи з молитвою я долучалася до акцій пам'яті у рідному місті, їздила на подібні заходи й до Києва. На жаль, підтвердилося найстрашніше… Звістка про загибель Олега розбила нам серце. Але попри невимовний біль, сьогодні ми нарешті зможемо спокійно та з усіма почестями поховати брата вдома…»

Сестра згадує Олега як світлу, веселу та життєрадісну людину, яка з повагою ставилася до старших і щиро любила друзів. У студентські роки він захоплювався українськими народними танцями. «Брат мав великі плани на майбутнє. Проте він ні на мить не замислювався над тим, щоб уникнути служби. Олег не боявся, не тікав і був відданим Батьківщині до останнього подиху…» — додає Оксана.

Віктор Гусляков, позивний «Цой», народився 5 листопада 1980 року у Вінниці. Закінчив школу №27 та Центр професійно-технічної освіти №1, де опанував спеціальність автослюсаря. Після строкової служби в армії працював на науково-виробничому підприємстві «Гамма», а згодом — на одному з місцевих ринків будматеріалів, де сумлінно працював до мобілізації.

Віктор мобілізувався взимку 2026 року. У складі 65-ї окремої механізованої бригади «Великий Луг» він відбивав ворожі штурми на Оріхівському напрямку, виконуючи завдання спорядника наземних дронів. Воїн загинув 6 серпня 2026 року поблизу селища Новотаврійське Запорізької області. Йому було 45 років.

Побратими згадують Віктора як безстрашного воїна. Тієї трагічної ночі його група виїхала на бойове завдання і потрапила під масований обстріл. Віктор першим помітив FPV-дрон і встиг попередити побратимів, завдяки чому троє членів екіпажу залишилися живими. На знак шани вони присвятили йому вірш: «Цой – позивний, що знав увесь підрозділ, / Де РБНС тримав свій бойовий рубіж. / Ти не лишав ніколи друзів в горі. / Завжди йшов першим крізь буревій і ніж…»

Сестра Віктора Світлана ділиться спогадами: «На війні брат часто слухав хіт свого зіркового тезки Віктора Цоя про те, що війна — справа молодих і найкращі ліки від зморшок. Він був моїм молодшим братом. Тим, хто приносив звідусіль котиків та виходжував їх. Тим, хто не терпів корисливих людей та завжди до всього ставився з гумором. Наприклад, коли я поскаржилася на повітряні тривоги, він відповів: “Дивно, а у нас на передовій тихо…” Віктор понад усе мріяв, щоб якнайшвидше закінчилась війна і діти жили під мирним небом».

Церемонія прощання з Олегом Мерзлим розпочнеться о 10.00 у Спасо-Преображенському кафедральному соборі, чин поховання — об 11.00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища. Прощання з Віктором Гусляковим розпочнеться об 11.00 за адресою: вул. Л. Лук'яненка, 33, о 12.00 — у соборі, а о 13.00 відбудеться поховання на Алеї Слави Сабарівського кладовища.