Математична модель передбачила «кінець світу» на 13 листопада: чому прогноз не справдився

У 1960-х роках троє дослідників з Університету Іллінойсу — Гайнц фон Ферстер, Патриція М. Мора та Лоуренс В. Аміо — опублікували наукову роботу, яка привернула увагу своїм несподіваним висновком. Їхня математична модель описувала зростання населення планети і давала конкретну дату: за розрахунками, людство мало досягти нескінченної чисельності 13 листопада 2026 року.

Підставою для такого прогнозу стали дані про демографічні тенденції за попередні приблизно 2000 років. Дослідники помітили, що чисельність населення не лише зростала, а й робила це дедалі швидше. Особливо виразним був приклад першої половини ХХ століття: за 60 років кількість людей на планеті майже подвоїлася — від 1,6 мільярда у 1900 році до 3 мільярдів у 1960-му. Ці темпи вражали навіть з огляду на величезні втрати двох світових воєн.

Автори роботи припускали, що технологічний поступ певний час дозволяв утримувати дедалі більшу кількість людей, але приблизно через три покоління його можливостей могло забракнути. «Легко побачити, що збільшення щільності в багатьох випадках може зменшити ймовірність виживання окремого елемента», — зазначали науковці, припускаючи, що подальше зростання населення змусить людство «боротися за існування в обмеженому середовищі».

У своїй роботі дослідники не оминули й питання про те, чим саме закінчиться така динаміка. «Таким чином, ми можемо з неабиякою впевненістю зробити висновок, що принцип "адекватної технології", який залишався правильним протягом понад 100 поколінь, діятиме щонайменше ще протягом трьох. На щастя, немає потреби напружувати теорію надмірною подальшою екстраполяцією, адже — і тут песимісти знову помилилися — наші пра-праонуки не помруть від голоду. Їх смерть буде спричинена перенаселенням», — йшлося в публікації.

Попри драматичність висновків, самі автори усвідомлювали умовність такого моделювання. Вони припускали, що «в якийсь момент, якимось чином станеться щось, що зупинить цю дедалі швидші перегони до самознищення». Так і сталося: відтоді темпи приросту населення помітно сповільнилися, тож прогноз, побудований на тенденціях середини минулого століття, буквально не справдився.

Гайнц фон Ферстер, який помер 2002 року, цікавився й темою штучного інтелекту. В інтерв'ю 1995 року він застерігав від ототожнення принципів роботи ШІ з людським мисленням. Дослідник допускав, що штучний інтелект здатен розв'язувати складні задачі, але вважав «небезпечним» припущення, ніби він діятиме так само, як люди.

Історія цієї моделі — нагадування про те, що математичний апарат описує лише ті умови, які в нього заклали. Демографічні криві змінюються, технології розвиваються, а суспільства реагують на виклики інакше, ніж передбачала формула. Тому навіть найпереконливіші розрахунки залишаються гіпотезою, яку перевіряє час — і поки що він на боці людства.