Освіта під час війни: університети отримали рекомендації щодо роботи в умовах тривог

Освітній процес у воєнний час не може бути прив'язаний до єдиного сценарію. Безпекова ситуація змінюється надто швидко, тож університети мають перебудовувати навчання відповідно до обставин. На цьому наголосив заступник міністра освіти і науки Микола Трофименко, звертаючи увагу закладів вищої освіти на кілька принципових моментів.

Насамперед кожен ЗВО має заздалегідь визначити зрозумілий протокол роботи за різних безпекових умов: коли заняття відбуваються очно, коли частина з них переходить у дистанційний формат, як діяти під час тривалих повітряних тривог, перебоїв зі світлом чи зв'язком і як повертатися до звичного розкладу. Учасники освітнього процесу повинні знати ці правила заздалегідь — до виникнення кризової ситуації.

Дистанційний формат також має бути готовою системою, а не рішенням, яке збирають нашвидкуруч після чергової тривалої тривоги. Робочі місця викладачів, доступ до електроенергії та інтернету, університетська цифрова платформа, дистанційний розклад, навчальні матеріали, основний і резервний канали зв'язку — усе це варто підготувати завчасно. За роки пандемії та війни заклади вищої освіти вже напрацювали відповідні рішення, і тепер доцільно переконатися в їхній працездатності та за потреби вдосконалити.

Окремо заступник міністра зупинився на повітряних тривогах. Безпека завжди має пріоритет. Якщо викладачу або студентам потрібно перейти в укриття, синхронне заняття переривається на час переміщення. Якщо після цього частина групи через проблеми зі зв'язком, електроенергією чи умовами в укритті не може повернутися до заняття, люди мають отримати матеріали для асинхронної роботи, доступ до запису або інших навчальних матеріалів, а також можливість консультації з викладачем.

Для університетів особливо важливо гнучко працювати з різними компонентами освітньої програми. Лабораторні, практичні заняття та робота зі спеціальним обладнанням потребують очної присутності — їх варто планувати на періоди, коли це дозволяє безпекова ситуація, або одразу в укриттях. Консультації, самостійну чи проєктну роботу можна організовувати дистанційно або асинхронно. Планування лекцій має бути достатньо гнучким, щоб забезпечити засвоєння необхідного матеріалу в безпечних умовах і не втратити зв'язок викладача з аудиторією. Такий підхід дозволяє зберігати зміст програми, навіть коли звичний розклад доводиться постійно коригувати. Саме диференціацію занять залежно від потреби в очній взаємодії, обладнанні чи можливості самостійної роботи рекомендації пропонують закладати в модель освітнього процесу.

Ще один важливий аспект — комунікація. Студент не повинен шукати розклад в одному чаті, покликання на заняття — в іншому, а завдання — у третьому. Університету потрібна зрозуміла цифрова точка входу та резервний канал на випадок технічних проблем.

Після тривалих змін формату важливо оцінити, що вдалося пройти за програмою, які практичні роботи чи теми потребують додаткового часу, і скоригувати наступні тижні навчання. Освітній процес має залишатися керованим навіть тоді, коли зовнішні обставини такими не є.

Університетська автономія дає закладам достатньо простору, щоб знаходити рішення під власні умови. Водночас відповідальність теж лежить на закладі: безпека людей, мінімізація освітніх втрат, зрозумілі правила для студентів і викладачів та збереження якості освіти мають залишатися базовими орієнтирами.