«Захист України»: реформа, яка вчить, але шкутильгає на кадрах і обладнанні

З вересня 2027 року предмет «Захист України» стане обов'язковим для всіх українських шкіл. Зараз він проходить у пілотному режимі, і Міністерство освіти та науки вже фіксує проміжні результати: нову програму опанували 80% старшокласників. Проте за офіційною статистикою стоять суперечливі відгуки — від захоплення учнів до критики вчителів і обладнання.

Реформа стартувала після ухвалення Верховною Радою 22 травня 2024 року Закону № 3724-IX про вдосконалення системи підготовки громадян до військової служби. Міністерство освіти затвердило модельну програму «Захист України. Інтегрований курс», яку з 1 вересня 2024 року почали запроваджувати в 10–11 класах. Замість щотижневих уроків — щомісячний восьмигодинний тренінг у міжшкільних осередках, замість учителя фізкультури за сумісництвом — фахові педагоги на повній ставці, частина з яких ветерани бойових дій. Хлопці й дівчата навчаються разом.

На реформу виділили 2,1 млрд гривень. 80% обладнання закуповують через електронний каталог Prozorro Market, решту 20% осередки можуть придбати самостійно. Та централізація не гарантує якості. «Спорядження закупили, але не все. З вчителями не консультувалися. Купували або дешевше, або швидше. Якість макетів зброї така собі, їх неможливо швидко розбирати. Держава не оновлює матеріально-технічну базу з 2024 року. Наприклад, турнікети вже вмерли за кілька років», — каже співавтор навчальної програми, супервізор і викладач «Захисту України» Віктор Поліщук.

Координаторка напрямку оновлення предмета Анна Коваленко бачить причину інакше: «Держава дала однакові вихідні умови для всіх: хтось використав якнайкраще, хтось зробив абияк». За її словами, в деяких закладах закуповували два ящики магазинів до автомата, але жодного автомата, бо треба було витратити субвенцію.

Окрема проблема — кадри. Цього року на курс тренерів надійшло майже 300 заявок, відібрали 44 особи, з яких 25 — ветерани. Конкурс сягнув семи людей на місце. Проте Поліщук та його колега Олег Денисов вважають, що система не налаштована на якісний відбір: «Багато фахівців просто пересиджують для відстрочки від мобілізації. У них немає бажання вкладатися. У міжшкільні ресурсні центри беруть без звання і військового досвіду».

У МОН визнають проблему. «Частина вчителів, які викладали ще кілька років тому і проживали практики совєтського ДПЮ, вважають, що курс про стройову підготовку і зазубрювання статутів. Їм складно усвідомити, що із сучасними підлітками так не працює», — розповідає Коваленко. Ініціаторка реформи, народна депутатка Інна Совсун додає: «Навчання педагогів — найскладніший етап, тому що стикаєшся з нерозумінням, подекуди з агресією, з тим, що люди звикли робити так, як звикли».

Ще одна больова точка — зарплата. Базова ставка викладача навіть після надбавок нерідко не дотягує до 12 тисяч гривень, і оголошене підвищення на 50% докорінно ситуацію не змінює. Коваленко наводить приклад Львова, де місцеве самоврядування доплачує інструкторам із УБД 100% надбавки, виводячи їх на 30–40 тисяч гривень. Таку модель почали тестувати й у Вінниці.

Дискусійним залишається й формат. Учні найбільше хвалять практику — стрільбу, пілотування БПЛА, тактичну медицину. За анонімними опитуваннями МОН, 90% відповідей схвальні, оцінки — 4–5 з 5. Водночас вчителі критикують восьмигодинні заняття раз на місяць: «Більшість осередків працюють вісім годин раз на місяць. Це багато — бачити одного вчителя весь час. Продуктивність падає», — каже Поліщук. На його думку, навички зупинки кровотечі чи поводження зі зброєю потребують частого повторення, інакше моторна пам'ять не формується.

Коваленко заперечує: «Тематика предмету така, що в межах 45-хвилинного уроку не можна сповна занурити дітей. Будь-який тренінг від громадської організації проходить вісім годин. Переваги значно більші».

Певну підтримку шкільному курсу надає громадський сектор. У київському мілітарному просторі «Гальт» від Zagoriy Foundation торік пілотували програму «Майбутнє Покоління» — практичні заняття із залученням ветеранів та інструкторів. «У 2025 році до нас звернулись вчителі «Захисту України» з проханням звести школи з військовими або ветеранами, які можуть викладати», — розповідає проєктна менеджерка Катерина Нелюбова. Загалом програму пройшло 322 школярі. Серед партнерів — представники 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» НГУ, Сил безпілотних систем, PSD.info та викладачі демократичної школи «Майбутні». Наприкінці навчального року організували виїзд на полігон, де учні запускали коптер і відпрацьовували домедичну допомогу. Після курсу одна з учениць застосувала ці навички в реальній ДТП.

Ще один бар'єр — ставлення батьків. «Національно-патріотичне виховання починається з сім'ї. Якщо там щось інше, то ми це отримуємо на уроках. Тут саме батьки заважають: «Ти що дурний? Загинеш», — розповідає Поліщук. У «Гальті» підтверджують, що окремі батьки відмовлялися від участі дітей у проєкті.

Попри критику, автори реформи називають її беззаперечним кроком уперед порівняно з тим, що було до 2024 року. «Станом на 1 вересня 2026 року ми досягли 80% охоплення старшокласників новою програмою. Ціль на вересень 2027-го — вийти на 100%», — каже Коваленко. Совсун додає: «Я абсолютно впевнена, що це єдиний правильний підхід. Він складний, викликає подекуди обурення, але це, мабуть, єдина логіка розгортання реформи, яка може дати результат».

У МОН визнають межі можливостей одного предмета: без взаємозв'язку з іншими дисциплінами та позашкільними заходами вплив курсу буде мізерним.