Curiosity знайшов на Марсі отвори, яких не вдається пояснити

Марсохід NASA Curiosity виявив у кратері Ґейл численні невеликі заглибини, які не вписуються у звичні для науковців пояснення. Знахідку зроблено під час підйому долиною Валле-Ґранде на горі Еоліда, яку також називають горою Шарп.

Самі собою порожнини в марсіанській породі не є рідкістю. За мільярди років поверхня Червоної планети зазнавала дії вітру, перепадів температур, геологічних процесів і метеоритних ударів. Типовим механізмом появи невеликих заглибин є вивітрювання: твердіші мінеральні включення чи камінці чинять опір ерозії довше за м’якшу породу навколо, а коли зрештою руйнуються й вони, на їхньому місці залишається порожнина.

Нова знахідка має інший вигляд. Заглибини відносно широкі та дуже неглибокі, а поряд немає ані очевидних камінців, ані мінеральних вузликів, ані інших утворень, які могли б пояснити їхнє формування. Саме ця розбіжність і привернула увагу наукової команди.

Щоб розібратися в морфології структур, дослідники задіяли кілька камер марсохода. Прилад Mars Hand Lens Imager (MAHLI) зняв заглибини зблизька, а камери Mastcam отримали стереозображення довколишньої поверхні. Поєднання цих даних дає змогу побудувати тривимірні моделі рельєфу — вони мають уточнити форму, розміри та глибину отворів і підказати, який процес міг їх утворити.

Наразі фахівці розглядають кілька варіантів: незвичний перебіг ерозії, особливі властивості місцевих порід або механізм, який на Марсі досі не спостерігали. Остаточних висновків команда не оприлюднила.

Знахідка викликає додатковий інтерес через те, що Curiosity зараз працює на ділянці, яка помітно відрізняється від попередніх етапів маршруту. Раніше марсохід залишив позаду структуру, відому як boxwork: вона нагадує гігантську павутину з мінералізованих гребенів, стійкіших до ерозії, ніж навколишня порода, і, за припущеннями вчених, могла сформуватися мільярди років тому під впливом ґрунтових вод.

Тепер апарат піднімається вищими схилами гори Шарп і досліджує шари сульфатних порід. З висотою вони змінюються — за текстурою, хімічним складом і опором до ерозії. Для планетологів це геологічний архів, який дозволяє відтворювати історію марсіанського середовища й простежувати, як планета з давніми вологими умовами перетворилася на холодний і сухий світ.

Наприкінці серпня 2026 року Curiosity подолав важливий рубіж, піднявшись приблизно на 1000 метрів над початковою точкою сходження. Кінцева мета місії — вивчення дедалі вищих шарів гори Шарп, що височіє приблизно на 5,5 кілометра над дном кратера Ґейл. Кожен новий рівень може зберігати свідчення про інший період геологічної історії.

Загадкові отвори — не єдина тема, над якою зараз працюють дослідники. Марсохід зафіксував і швидку зміну зовнішнього вигляду послідовних шарів порід, зокрема натрапив на грубіші сірі пласти, що протистоять ерозії інакше, ніж сусідні матеріали. Щоб з’ясувати причини цих відмінностей, Curiosity відібрав зразки породи та проаналізував їхній хімічний склад. Ці дані ще чекають на детальне опрацювання.

Curiosity досліджує кратер Ґейл уже близько 14 років і передав на Землю значний масив інформації про геологію стародавнього Марса. Більшість незвичних структур, які потрапляли в поле зору його камер, зрештою вдавалося пояснити. Нинішня знахідка виявилася складнішою — і саме тому вона важлива: вона позначає межу між тим, що про Марс уже відомо, і тим, що ще належить з’ясувати.