Подряпана пластикова дошка: мікропластик у їжі та гігієнічний ризик

Пластикова обробна дошка є на більшості кухонь, і саме тому вона стала об'єктом уваги науковців. Дослідження, опубліковане в журналі Environmental Science & Technology, показало: коли на дошці ріжуть їжу, з її поверхні можуть відокремлюватися часточки пластику й потрапляти до продуктів.

Наскільки інтенсивним буде це вивільнення, залежить від кількох чинників: з якого матеріалу виготовлено дошку, як саме ріжуть і які продукти обробляють. У експериментах вироби з поліпропілену віддавали більше мікрочастинок, ніж поліетиленові. Свою роль відіграє й механічна дія ножа на поверхню.

Дослідники також спробували оцінити, скільки мікропластику людина могла б отримувати за рік. Для поліетиленових дощок розрахункові значення становили від 7,4 до 50,7 грама на людину, для поліпропіленових — близько 49,5 грама. Ці цифри, втім, не означають, що саме стільки пластику реально потрапляє в організм. Йдеться про оцінки, зроблені на основі експериментальних даних, а не про пряме вимірювання споживання мікропластику людьми.

Мікропластик уже знаходили в людському організмі — зокрема в крові та різних тканинах. Науковці вивчають його можливий зв'язок із запальними процесами, пошкодженням клітин, гормональними порушеннями та іншими змінами. Водночас довгостроковий вплив мікропластику на здоров'я залишається недостатньо вивченим. Сам факт виявлення пластикових частинок в організмі не доводить, що вони спричиняють конкретні захворювання. Так само дослідження пластикових дощок не дає підстав стверджувати, що їхнє використання безпосередньо призводить до раку, серцево-судинних захворювань чи безпліддя.

Проблема старих дощок не обмежується потенційним вивільненням мікропластику. Із часом на поверхні з'являються численні глибокі порізи та заглиблення, де затримуються залишки їжі й волога. Вимити такі місця ретельно стає дедалі складніше, а бактерії можуть зберігатися в важкодоступних ділянках. Тому сильно пошкоджену дошку з великою кількістю глибоких подряпин фахівці радять замінити.

Окрема тема під час приготування — перехресне забруднення. Якщо спершу нарізати на дошці сиру курятину, а потім без належного очищення покласти туди овочі, які їстимуть без термічної обробки, бактерії з м'яса можуть опинитися на готовій їжі. Саме тому варто мати окрему дошку для сирого м'яса та іншу — для овочів, хліба й готових продуктів.

Альтернативою пластику може бути деревина, але вона теж потребує правильного догляду. Деякі дослідження показували, що на певних дерев'яних поверхнях бактерії виживають менше часу, ніж на пластику. Втім, ці результати не можна поширювати на всі види деревини та всі умови використання. Незалежно від матеріалу, дошку необхідно ретельно мити після кожного використання.

Після нарізання дошку миють теплою водою із засобом для посуду, а потім добре споліскують. Не менш важливе сушіння: вологу дошку краще залишити сохнути на повітрі або витерти чистим паперовим рушником. Якщо виробник дозволяє миття в посудомийній машині, цей спосіб теж підходить — але дерев'яні вироби, особливо клеєні, від такого миття можуть пошкоджуватися.

Отже, повністю відмовлятися від усіх пластикових дощок через ризик мікропластику наразі підстав немає. Але якщо поверхня сильно подряпана, має глибокі канавки та погано очищується, її краще замінити. Якісна дерев'яна дошка може стати альтернативою — за умови правильного миття та догляду.